Лапароскопічні операції в гінекології в Одесі
Лапароскопія - це сучасна малоінвазивна хірургічна методика, яка виконується на органах таза або черевної порожнини через невеликі отвори (0,5-1,5 см).
Часто лапароскопічні методи використовуються в гінекології, оскільки це має значні переваги перед традиційною операцією.
Суть методу лапароскопії.
Під час операції робляться декілька невеликих розрізів, зазвичай діаметром від 0,5 до 1,5 см. Туди вводяться спеціальні трубки, через які будуть вводитися камера та інструменти. Для поліпшення огляду черевна порожнина розтягується великою кількістю вуглекислого газу.
Хірурги виконують операцію за допомогою спеціальних лапароскопічних інструментів. Якщо під час операції необхідно видалити будь-які елементи, їх подрібнюють та видаляють через ті ж отвори, куди вводили інструменти.
Переваги лапароскопічної операції
Лапароскопічний метод виконання операцій має безліч переваг перед традиційним, що цінують не лише лікарі, але й пацієнти:
- малоінвазивність;
- мала втрата крові;
- короткий період відновлення;
- рідкі ускладнення;
- приємний косметичний результат - зазвичай залишаються 3 маленькі, майже непомітні шрами.
Недоліки лапароскопічної операції
Незважаючи на значні переваги лапароскопії, вона має також ряд недоліків:
- обмежений обсяг рухів;
- неправильне сприйняття глибини;
- складність навчання методиці;
- висока вартість порівняно з традиційним методом.
Лапароскопічні втручання в гінекології
Багато гінекологічних захворювань потребують хірургічного лікування, і, за деякими джерелами, до 90% всіх гінекологічних операцій виконуються саме лапароскопічно.
Найчастіше в гінекології лапароскопічний метод застосовується при:
- діагностичних заходах для визначення причин безпліддя;
- контролі ефективності медикаментозного лікування захворювань репродуктивних органів;
- доброякісних утворень яєчників;
- ендометріозі;
- зрослинній хворобі;
- хронічних болів у малому тазу;
- міомі матки;
- запаленні фалопієвих труб;
- позаматковій вагітності;
- повороті кісти яєчника;
- апоплексії яєчника;
Лапароскопічні операції при вагітності
Раніше вагітність вважалась абсолютним протипоказом для проведення операції методом лапароскопії, проте це уявлення було переглянуто, і вже понад 10 років цей метод використовується для хірургічного лікування вагітних жінок. Найбільш частою лапароскопічною операцією вагітних жінок є холецистектомія (видалення жовчного міхура), трохи рідше проводять втручання на придатках матки та видалення апендикса. Також показаннями для проведення операції таким методом є: доброякісна кіста яєчника, перекрут придатків матки, некроз міоматозного вузла та рак.
Протипоказання до лапароскопії
Протипоказання до лапароскопії можуть бути абсолютними та відносними.
Абсолютні протипоказання:
- гострий інфекційний процес, особливо в органах малого таза;
- шок, кома;
- приступ бронхіальної астми;
- важка артеріальна гіпертензія;
- утруднення дихальної функції;
- пахвинна грижа;
- важкі порушення серцево-судинної та нервової системи.
Відносні протипоказання:
- ожиріння 4-го ступеня;
- гостра респіраторна вірусна інфекція;
- велика кількість спаек;
- друге триместр вагітності.
Післяопераційний період після лапароскопічної операції
На відміну від традиційної операції, коли післяопераційний період триває тижнями, після лапароскопії пацієнт може повернутися додому вже через 1-3 дні, проте на 2-3 тижні варто обмежити звичну фізичну активність, особливо не рекомендуються вправи для підсилення м'язів преса. Також після гінекологічних лапароскопічних операцій варто утриматися від статевого життя до повного загоєння та відновлення, іноді це займає 2-3 місяці.
Зазвичай загоєння після лапароскопічної операції відбувається швидко, у перші дні можуть турбувати болі в області живота та поясниці, температура тіла та виділення з полових шляхів слизово-геморагічного характеру.
Можливі ускладнення після лапароскопічної операції
Можливі ускладнення після лапароскопічної операції включають:
- кровотечі або перитоніт через травму судин або кишківника під час введення троакара;
- внутрішні електроопіки, які можуть призвести до перитоніту;
- гіпотермія (переохолодження);
- травма брюшиною;
- непереносимість пневмоперитонеуму (стан наповнення газом черевної порожнини), що вимагає переходу до традиційного методу проведення операції;
- розрив матки після видалення міоматозного вузла;
- підшкірна емфізема (потрапляння газу в підшкірну жирову клітковину);
- ускладнення, зумовлені порушенням згортання крові;
- ускладнення, зумовлені наявністю рубців і спайок від попередніх операцій.